Loading Події
golgofa

Голгофа

11 Квітня 2017
18:30

Кіноклуб Олега Яськіва запрошує на перегляд та обговорення фільму Джона МакДона.

Зараз багато з нас просять внутрішнього спокою і тиші. Хочуть почути себе, ближнього, світ зрештою. Готуються померти, щоб могли жити інші. Готуються жити по-новому, бо зрозуміли, що по-старому вже не зможуть. Фільм “Голгофа” – немов знак від великого архітектора світу, що вас почули.
Взагалі, закрадається підозра, що якесь провидіння надихає наших сучасників на такі рідкісні фільми. Адже у них сучасна людина може відшукати слабке світло від майже замурованого виходу.
У фільмі ірландського режисера Джона МакДона кінематограф набуває такої ж переконливої сили як і найкраща література чи музика. У ньому рівно стільки слів та звуків, щоб глядач по-справжньому залишився наодинці зі собою і зрозумів невідворотність відвертої розмови з власною совістю.
У “Голгофі” майже немає контрастів – усі персонажі такі ж що оточують нас у повсякденні, різні у силі своєї доброти і схожі у грішній природі. Фільм проникає одразу у найбільш приховані шари людської душі, байдуже проминаючи суєтність та марнославство цивілізації успіху, якою вважає себе сучасна Європа. Так ми опиняємося у понадчассі, де важливими є лише твої вчинки, ставлення до ближнього, здатність терпіти, спроможність пробачати і готовність померти.
Чесне бажання розкрити таємниці людської душі робить “Голгофу” універсальним сповідальником. У той же час ідеально відтворена візуально-акустична атмосфера сучасної Ірландії, реалістичний сюжет, бездоганна культура фактурної відповідності персонажів не дозволяє фільму завалюватися у непереконливе моралізаторство та догматичне занудство, а робить цікавим кожен кадр. Релігійна тема головна, але не домінує, соціальне спрямування відчутне, але не дратує, сценарій правдивий і динамічний, але без жодних комерційних компромісів. Історія священника, який очікує на власне вбивство і має на це сім днів, набуває символічності універсальної притчі про любов і ненависть, помсту і прощення, доброту і байдужість.
У “Голгофі” маємо справу з концентратом мистецтва кіно, який можна розливати в інші фільми, щоб наповнювати їх бодай якимось значенням.
Марно підкреслювати наскільки важливий цей фільм для українців саме зараз. Ми всі відбудовуємо в собі нову людину – без чітких орієнтирів та зразків. Бо вже зрозуміли, що і в Європі така ж криза людської душі, нехай і прихована, нехай і виражена у не такій жорстокій формі.
Цей фільм можна смакувати по словах, по кадрах, навіть по паузах, які береш на роздуми. Такий ефект – діамантова ознака справжнього, високого кіно. Тому й з’являються вони вкрай рідко.
“Голгофа” – обов’язково стане класикою кіно і наші діти та внуки так само переживатимуть катарсис від його перегляду через десятиріччя.
Як і ви зараз. Разом з такими ж як ви людьми, задивленими у себе та ближнього, уважними до кожного слова та погляду. У кіноклубі, де завжди світло і тихо…
Приходьте. Саме час…

« Червень » loading...
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30
1
2