Коли ви вперше взяли до рук скрипку? Власне, як усе починалось?
Мої батьки дуже хотіли, аби я грав на кларнеті. І одного разу на очі моєму татові потрапило оголошення про набір маленьких дітей у музичну школу, після чого ми все ж вирішили перевірити, чи є у мене музичний хист. Я з мамою прийшов до директора тієї школи, він провів стандартні тести на ритм і чуття музики…
А далі він раптом помітив мої пальці (а в мене вони досить довгі) і почав переконувати матір в тому, що з мене вийде чудовий скрипаль. Мама спочатку не погоджувалась, дотримувалась своєї думки, проте директор сказав: «Чому б нам не спитати у самого Сашка? Отже, на чому ти хочеш грати – на кларнеті, чи на скрипці?» А мені тоді ж було всього-на-всього 5 рочків, і я не міг вимовити слово «кларнет», тому і відповів, що хотів би грати на скрипці. І ось так з легкої руки директора я почав свої перші кроки як скрипаль.
А на сьогоднішній день я граю на цьому інструменті вже 21 рік.
Олександре, після шоу «Україна має талант!» пройшло вже досить часу. Що змінилось у Вашому житті?
Життя змінилося кардинально. Почали впізнавати люди, просити автографи. Навіть коли я передавав гроші за проїзд у маршрутці, то водій відмовився їх брати. (сміється). Це справді приємно! Але бувають і смішні ситуації, про які можна довго розповідати… Деколи і спокою нема, адже я завжди і всюди беру із собою скрипку, а часом дві. І коли я, наприклад, йду із друзями «на морозиво» в кафе, а за сусіднім столиком сидять люди, що впізнають мене, то вони починають просити, аби я їм заграв. І так виходить, що концерти я даю досить часто – чи то «на морозиві», чи ще десь інше. І причому всі мої слухачі кажуть, що я насправді зовсім інший, ніж на сцені.
Люди чомусь думають, що в мене зіркова хвороба чи щось таке. А потім починають спілкуватись, і говорять: «Ви такий безпосередній, з Вами так легко і просто! Та й взагалі, в житті ви абсолютно інший, ніж ми думали.» Дійсно, в повсякденні я є зовсім не той, що у телевізорі. Можливо, це річ у зачісці та костюмі, а можливо і ні! (усміхається)
Чув, що Ви проводите дитячі табори при УГКЦ. Що це за табори і яку роль ви там виконуєте?
Останнім часом не проводжу, бо маю багато справ. А взагалі, я дуже люблю бавитися з дітьми. Це, можна сказати, є одним із моїх хобі – разом з футболом та музикуванням. І при церкві Покрови, що на Личаківській, організовуються табори, які мають назву «Веселі канікули». Там дітки мають змогу погратись, взяти участь у різноманітних забавах та конкурсах, послухати про Бога та й просто відпочити та розважитись. Я такі гуртки організовував понад 10 років, тому досвід та практику роботи з дітьми все ж маю.
А чи хотіли б , щоб Ваша майбутня дитина займалась музикою?
Коли я був менший, то хотів мати одинадцять дітей, щоб можна було зібрати футбольну команду. Без запасних гравців, звісно! (сміється). А зараз хотілось би мати трьох, і щоб всі займались музикою. Зробити таке тріо Божиків. Один хлопчик буде скрипалем, другий – піаністом, а на рахунок того, куди віддати дівчинку, ще подумаю.
Чи володієте ще якимись музичними інструментами?
Крім скрипки, граю ще на фортепіано, оскільки це було обов’язковим у музичній школі, та на гітарі. Колись пробував оволодіти сопілкою. На батьківських нервах багато не грав…
Якій музиці взагалі віддаєте перевагу?
Плейліст мого плеєра змінюється досить часто – я не можу постійно слухати одну і ту ж музику. Наприклад, зараз мені подобаються пісні таких гуртів як Radiohead, Coldplay і все у схожому стилі. На мою думку, музика має бути, перш за все, якісною та зі змістом. Щоб під неї можна було і посумувати,повеселитись, подумати і помріяти … А взагалі, якщо сама музика якісна – я її слухаю.
Олександре, знаю, що після шоу талантів ви одружились. Чи відчули ви на собі переваги, а можливо, недоліки подружнього життя? Можливо, у Вас відбулись якісь зміни?
Після проекту мене запитали, яка найщасливіша подія у моєму житті відбулась того року. Всі, мабуть, очікували, що я скажу: «Це друге місце на талант-шоу!». А насправді, найщасливішою подією для мене стало моє весілля. Після цього життя дуже змінилось. Безперечно, у кращу сторону. Повірте, мені надзвичайно пощастило з такою дружиною, як Юля. Я переконаний, що ця любов – на все життя.
Після участі в «Україна має талант!» Ви вирішили не зупинятись і подались в Росію на аналогічний конкурс. Наскільки все відрізняється?
Відрізняється кардинально. Важко сказати, чи в гіршу, чи в кращу сторону, але все одно російський проект має один мінус: там конкурс проходить вже вп’яте. Мінус тому, що проект таким чином перетворюється на якийсь завод, фабрику. Гадаю, що такого роду телешоу мають тривати рік, максимум два – після цього вони втрачають свою родзинку і, відповідно, аудиторію.
На Вашу думку, така ж сама доля спіткає й українські «естебешні» проекти?
Так, гадаю, що так. Завжди найцікавішими є перші сезони шоу. Зараз потрібно придумувати щось нове!
Нещодавно Ви повернулись із гастролей до Сінгапуру. Розкажіть, як, що, коли і з ким?
Це була поїздка на запрошення Посольства України в Сінгапурі. Було відібрано трьох найяскравіших, на їхню думку, учасників проектів «Україна має талант!», «Х-фактор» та «Танцюють всі!», а саме мене, Іру Борисюк та Сашка Геращенка. Тож ми троє давали концерт українській діаспорі. А попри те, подорож виявилась справді крутою, адже ми побували у дійсно цікавих місцях, як от в одному з найбільших зоопарків світу. Загалом побачили багато екзотики – нам дуже сподобалось!
Які у Вас плани на майбутнє?
Хочеться мати багато сольних концертів – і вони обов’язково будуть! І будуть не тільки у Львові, будуть у Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську… А після того поїдемо підкорювати Схід. Ще в листопаді разом з групою «Кожному своє» плануємо дати концерт в театрі ім. Марії Заньковецької.
Також зараз записую власний альбом – поки що готовими є лише два треки, адже робота справді копітка і займає багато часу та зусиль, а я хочу зробити передусім якісний продукт. Крім того, цими днями має вийти DVD із записом мого сольного концерту в Філармонії. А попри те все маю дуже безліч приватних виступів, через які багато чого не встигаю. Але гадаю, що все у мене буде гаразд!
розмову вів: Остап Яриш
фото зі сторінки музиканта Facebook
