3 червня 1527 року у Львові сталася наймасштабніша пожежа за всю історію міста.
Це був гарний сонячний день. Аж занадто сонячний. В місті посуха, будівлі дерев’яні, вітер західний. Спалах вогню розпочався у невеличкому броварі, що перехресті сучасних вулиць Театральної та Вірменської.
Новий власник броварні Григорій, який нещодавно купив бізнес у міщанина Матвія, невміло провадив справу. Як наслідок – пожежа. Вогонь поширився моментально.
Горіло все, що здатно було горіти. Місто палало. Полум’я охопило район нинішніх вулиць Пекарської, Краківської, Вірменської, Замкової, Шевської та Галицької. Вигорів не тільки центр міста, а й передмістя — Підзамче, Знесіння та інші.
Ситуація погіршилася й тим, що міська влада наказала замкнути обидві брами міста, аби мобілізувати сили населення на боротьбу з вогнем. Це було погане рішення. Люди не хотіли гасити вогонь. Люди хотіли тікати. Вони й намагалися втекти. Хай навіть через голови інших.
Згодом брами відкрили, та людей загинуло багато. Більшість – через паніку.
У Львові згоріло 4 костели, 2 монастирі, церква, синагога, шпиталь, будівлі магістрату. Згоріли всі оборонні вежі, крім трьох за Низьким замком.
Вигоріли 2 брами – Краківська та Галицька.
Наступного дня Львів став суцільним згарищем. Згоріло майже все місто. Вціліли лише обпалені вогнем Ратуша, Вірменська церква, стіни Кафедрального собору, монастир францисканців та міські вежі. Готичний Львів, який був схожий на центри сучасних Таллінна або Гданська, згорів вщент.
Зникли практично всі зразки готичної архітектури, які були побудовані протягом XIV—XV століть. Згоріли готичні храми, на місці яких зараз стоять Гарнізонний храм Петра і Павла та Домініканський собор.
З помешкань вцілів лише будинок Яна Бороди, що лежав між Високим та Низьким мурами поблизу Краківської брами. Король Сигизмунд І звільнив місто на 20 років від податків для відбудови.
Після цієї пожежі у Львові будували лише кам’яні будинки.
