Кінний пам’ятник у мистецтві скульптури вважається своєрідною вершиною мистецтва – далеко не кожному історичному діячеві варто ставити такий пам’ятник, та й для скульптора це доволі непросте завдання. Кінні пам’ятники часто стають візитівкою міста. Львову у цьому плані пощастило – загалом у нашому місті протягом його історії відомо чотири таких монументи, один з них, на жаль, втрачено. Власне з нього і почнемо.
У листопаді 1898 року на Гетьманських валах (суч. Проспект Свободи) було урочисто відкрито пам’ятник Яну ІІІ Собєському – королю Польщі, авторами проекту стали Тадеуш Баронч та Юліан Марковський. Стояв він на місці, де зараз встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку, якщо точніше – на центральній осі проспекту, точно навпроти входу у Львівську оперу. Однак пам’ятник вочевидь не всім подобався, тому 1905 року постало питання про його підвищення на 1,5 метра та розвернули його тилом до театру. Завдяки цьому п’єдистал пам’ятника надалі використовували в якості трибуни. Пам’ятник Яну Собєському у Львові пережив дві світові війни, однак радянській владі він був явно не до шмиги, тому у 1950 році його перевезли до Варшави де без цоколя встановили на траву. Таким чином він простояв до 1965 року коли йому нарешті знайшли місце – перевезли до Гданська, де він стоїть і досі.
Після того у Львові тривалий час не було жодного кінного пам’ятника, і лише у 1999 році на площі Григоренка було встановлено пам’ятник правоохоронцям, які загинули під час виконання службових обов’язків, який також відомий як пам’ятник Юрієві Змієборцю. Авторами цього пам’ятника є львівські архітектори та скульптор Олексій Ярема, Андрій та Володимир Сухорські, Захар Бліхарський та Богдан Ониськів. Місце для пам’ятнка вибрано не випадково – він розташований точно навпроти входу в приміщення головного управління національної поліції, тож за традицією саме тут складають присягу львівські правоохоронці. Пам’ятник – кінна скульптура святого Юрія Змієборця на вздибленому коні, який гострим списом пронизує змія. Власне через це дехто з львів’ян неофіційно називає його пам’ятником тещі.
Втім центральним кінним пам’ятником у Львові все ж є відкритий у 2001 році на площі Галицькій монумент Данилові Галицькому. Його авторами є скульптори Василь Яриич, Роман Романович та архітектор Ярема Чурилик. На цей пам’ятник було витрачено 9 тонн бронзи та 60 тонн граніту, а загальна висота пам’ятника складає 10 метрів. Вперше ідея встановлення пам’ятника була озвучена ще у 1979 році, однак тривалий час її не вдавалось втілити. Що цікаво, хоча король Данило Галицький і є засновником міста, однак сам він у Львові ніколи не був – практично містом займався його син Лев Данилович.
Завдяк зручному розташуванню пам’ятник королю Данилу є одним з найпопулярніших місць, де львів’яни призначають зустрічі, причому не лише романттичні, а й ділові. Що цікаво – кінна скульптура настільки припала до вподоби городянам, що здебільшого його називають просто «біля коня». Пам’ятник є одним з найпопулярніших об’єктів серед туристів – зараз це один із основних символів міста, завдяки якому впізнають наше місто.
Читайте також: Туристична Україна: список найкращих міст для подорожей
29 серпня 2016 року у Львові з’явився ще один кінний пам’ятник – ветеринарові. На вулиці Пекарській, 50, навпроти головного корпусу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Гжицького постав пам’ятник лікарю-ветеринарові та його пацієнтові-коню. Авторами пам’ятника є скульптор Юліан Савко та архітектор Іван Тимчишин. І хоча у самому університеті розповідали, що ідея встановити такий монумент була у них давно, однак мистецька громадськість сам пам’ятник «забракувала», мовляв, можна було поставити набагато цікавіший.
