Чи чули ви коли-небудь легенду про золото Гетьмана Полуботка, яке він ніби то залишив на зберігання, а по-сучасному, поклав на депозит під відсотки в англійському банку? Так ось, якщо йти в напрямку Краківського ринку по вулиці Шпитальній, переходячи крамарів з китайським непотребом, комівояжерів із засобами для чищення килимів та з супер-мега крутими терками для овочів, «малих» бізнесменів, що продають польські парувкі (сосиски) і келбаси (ковбаси), шоколад та миючі засоби, памперси та масло з борошном в імпровізованих прилавках на легкових автомобілях, а також продавців друкованих образів, валютних міняйл, бабусь з шнурівками, тіпочків з района та шанувальників контрафактного алкоголю… Продершись крізь ці людські хащі та повернувши наліво перед самим входом на Мекку торгівельних процесів Львова – Краківський ринок, потрапляєш на вулицю Джерельну. Вулиця була відома ще з початку ХІХ століття. Своїй назві вулиця завдячує джерелам, які тут колись існували і, вода з яких використовувалась у тутешніх лазнях та купальнях.
Йдучи бруківкою та дивлячись на старі будинки кінця ХІХ століття з вкрапленнями творчих доробків місцевих підприємців, вивіскою перукарні з інтригуючою назвою «Багіра», магазином посуду та швейної продукції, натрапляєш на яскраву жовту пляму кольору золота. Одразу ж виникає думка: треба зайти!
На стіні кованими літерами написано: «Чарочна – Золото Полуботка». При вході на літньому майданчику, під пластиковим дашком та в оазисі пластикових ківітів сидять два пани і п’ють каву і «п’ядешять грам». Один, вусатий і пузатий, інший – схожий на радянського працівника автобази вісімдесятих в сорочці на короткий рукав, костюмних штанах з паском та з кульковою ручкою і документами в нагрудній кишені. Чоловіки жваво обговорюють події на польському кордоні і призупинення МПР (малого прикордонного руху). Відсуваючи грона пластикових квітів, заходиш всередину.
Приємний бармен-кельнер пропонує вибрати столик і меню. Саме в цей час помічаю на стінах картини з життя гетьмана в золотих рамах на яскравих червоних стінах з пластиковим багетом, дерев’яними вставками та блискучими дрібничками. До цих стін і багетів та пластикової розкоші із штучним озелененням не вистачало лише картин напів-оголених дівиць з глечиками біля джерела чи на диванах в спокусливих позах. Читаю меню і одразу помічаю галицьку родину, яка частує родичів з Польщі зупками та канапками, голосно обговорюючи постать гетьмана, його життєвий шлях, його матеріальні цінності та те, де він, курча, їх заховав! Розмова ведеться то польською, то українською про алкоголь, дзигари, смачні страви і цьоцю Зеню, яка мала приїхати, але не може залишити господарку…
Треба спробувати наїдків, що запропонує нам чарочна. Меню складалось із звиклого набору страв більшості галицьких закладів харчування. За традицією, по обіді, більшості страв в наявності вже не було, тож замовили зрази з лівером та капустою і не помилились. Було по-домашньому смачно. Сидячи там, весь час не покидала думка, де ж гетьман таки сховав своє золото? Може тут, власники його знайшли і відлили з нього золотий багет для картин? Така от чарочна Полуботкова.
До речі, швидкий «випивальний набір» – 50 грам горілки і канапка зі шпротами коштує тут в межах 8 гривень, а ось така порція зразів з м’ясом – 20 гривень.
