2001 року відзначали 50-ту річниця Конвенції про статус біженців (1951). На честь цього Генеральна Асамблея ООН спільно з Організацією африканської єдності погодилися встановити 20 червня Міжнародним днем біженців одночасно з Днем африканських біженців у цей самий день. ООН виразила солідарність до країн Африки, де є найбільше біженців.
Існує кілька категорій примусово переміщених осіб.
Біженці – це особи, які покинули свою країну «в силу цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань», відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року. Багато людей стають біженцями через стихійних лих чи техногенних катастроф.
У країнах, що розвиваються знайшли притулок 80 відсотків біженців. У 48 найменш розвинених країнах проживають 2,3 мільйона біженців.
Особи, які шукають притулку – це особи, які врятувалися втечею з власної країни й шукають притулку в іншій державі та подали клопотання про надання їм «притулку», або права на визнання в якості bona fide (справжніх) біженців, і на отримання юридичного захисту й матеріальної допомоги.
Внутрішньо переміщені особи – це особи, які не перетинали міжнародний кордон, але перемістилися в інший регіон своєї країни проживання.
Особи без громадянства – це особи, які не є громадянами будь-якої держави в силу його законодавства і з цієї причини не мають громадянства.
Причиною таких ситуацій зазвичай є дискримінація щодо будь-яких груп. Відсутність посвідчення особи – сертифіката про громадянство – може бути перешкодою для таких людей під час отримання послуг у галузі охорони здоров’я, освіти, при влаштуванні на роботу.
Репатріанти, або особи, що повертаються – колишні біженці, які добровільно повертаються в країну свого походження, індивідуально або в організованому порядку. Такі особи продовжують потребувати підтримки і допомоги в реінтеграції в суспільне життя.
Визначення правового статусу біженців міститься в двох міжнародних договорах – Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року.
Ключовий аспект Конвенції – заборона висилки біженців або примусового їх повернення до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичних переконань.
Конвенція 1951 року містить такі права біженців:
Право на захист від висилки, крім особливо тяжких випадків.
Право на захист від покарання за незаконний перетин кордону договірної держави.
Право на роботу за наймом.
Право на житло.
Право на освіту.
Право на урядову і соціальну підтримку.
Право на релігійні переконання.
Право звернення до суду.
Право вільного пересування.
Право на отримання посвідчення особи.
На сьогодні у світі зареєстровано понад 20 мільйонів біженців. Ця проблема знайома й українцям. Адже коли почалися воєнні дії на сході й Росія анексувала Крим, люди змушені були покинути свої домівки. Багато з них стати біженцями та внутрішньо переміщеними особами.
