День Державного Прапора України як загальнонаціональне свято відзначається 23 серпня з 2004 року. Проте синьо-жовтий стяг майорів наді Львовом ще у 1848 році.
Навесні 1848 року під час революції «Весна народів» зранку, на Великдень на Ратуші вивісили прапор, який не відрізнявся від нинішнього. За таке зухвальство тодішня влада вимагала покарати того, хто вивісив, і того, хто дозволив. На щастя, не вдалося знайти ані того, ані іншого.
Наступного разу над львівською Ратушею український прапор замайорів вже 1 листопада 1918 року. Ім’я сміливця історія зберегла. Це був січовий стрілець Степан Паньківський. Того дня синьо-жовті знамена повивішували на усіх офіційних установах Львовах. Провисіли вони цілих два тижні. Але, на жаль, січові стрільці їх познімали перед відступом з міста. Зняли, аби вороги, які заходили до Львова, не знущалися з української святині.
Прапор, який у 1918 році майорів над Ратушею, зберігався аж до п’ятдесятих років минулого століття у фондах Львівського історичного музею. Невідомо хто його там заховав з надією, що стяг переживе всі погані часи і збережеться на згадку нащадкам. На жаль, у п’ятдесятих роках його, разом з іншими музейними цінностями, за розпорядженням тодішнього директора музею спалили.
30 червня 1041 року про те, що Львів таки український, знову нагадали жовто-синім прапором над Ратушею. Проте нова німецька влада зняла цей прапор.
Наступного разу львівяни побачили український прапор над Ратушею аж 3 квітня 1990 року. Полотнище розміром три на шість метрів освятив архиєпископ Володимир Стернюк.
