Розповідаємо про підземні міста минулого, сьогодення та майбутнього не тільки Львова, а й інших цікавих місць світу.
Львів (Україна): підземні монастир і костел
У місті чимало місць, про які ви навіть не підозрюєте, проходячи повз чергового старовинного будинку. А все тому, що вони знаходяться під землею! Саме про цей «підземний» пласт історії Львова ми й розповімо.
Домініканський монастир
Прямо під монастирем зовсім недавно виявили залишки резиденції князя Лева, на честь якого було названо Старе місто. У XVI столітті в цих підземеллях знайшла захист і дах княжна Гальшка Острозька, відома своєю неземною красою. Тут експозиції настільки натуралістичні, що кожен відвідувач, немов на машині часу, переміщається крізь простір та потрапляє в минулі століття, де в келії живе чернець-аскет, а в залі тортур кат готується покарати винного. Інтер’єри підземелля та атмосфера монастиря не залишає нікого байдужим. І тим, у кого слабкі нерви, варто задуматися, чи готові вони до цього видовища та до такої екскурсії.
Єзуїтський костел
У підземеллях єзуїтського костелу (криптах) відбувалося зовсім моторошне: колись тут ховали людей в надії на те, що ті, хто знайшов там спокій, першими постануть на Страшному Суді. Все це призвело до епідемій, і всі поховання, що знаходилися в межах міста, були вивезені за його межі. Але в крипті єзуїтського костелу залишився саркофаг, що належав одному зі львівських архієпископів. Сьогодні там можна побачити фрески середини XVIII століття та вузький коридорчик, призначення якого досі невідоме.
Каппадокія (Туреччина): гори, туф і хованки
Найпростіша причина виникнення підземних міст – геологічні «родзинки» місцевості, коли сама природа підказує людині спосіб облаштувати середовище проживання. Наприклад, масив гірських порід центральної Туреччини (давня назва Каппадокія) представлений вулканічним туфом, податливим для обробки, але міцним при статичних навантаженнях.
Підземні печери з’явилися у Каппадокії в ранньовізантійську епоху. Вони йшли на глибину до 85 м, і там могли розташуватися десятки тисяч жителів! Стародавні інженери та будівельники організували для них систему водопостачання та вентиляції, побудували пекарні, виноробні, церкви, стайні та навіть кладовища. Зовні такий мегаполіс не видавало нічого, крім невеликих отворів посеред гірських рівнин, так що мешканці успішно ховалися від набігів чужинців, всього лише заклавши входи. Місто мало 20 рівнів, 12 з яких досі залишаються не дослідженими. А виявили підземну Каппадокію тільки у XIX столітті, коли один священик натрапив на дірку в землі, не зміг побороти цікавості й спустився в неї.
До цього моменту виявлено понад 200 підземних поселень Каппадокії, і з кожним десятиліттям їх стає більше. Наприклад, у 2013 році при знесенні старих будинків відкрилася ще одна багаторівнева підземна мережа глибиною 113 м.
Наур (Франція): комфорт підпілля
Це французьке містечко вирите на початку IX століття, коли Франція ще й Францією-то не була, а місцеві жителі змушені були протистояти набігам іноземних грабіжників, захищатися або десь ховатися. Але де сховаєшся серед полів і пагорбів? Хіба що під ними.
Місто-двійник виконував фортифікаційну функцію цілих дев’ять століть, ставши німим свідком Тридцятирічної війни з іспанцями та Столітньої війни з англійцями. Лише в 1830 році через загрозу обвалу останній житель покинув Наур. І подібних споруд на півночі Франції понад сімдесят!
Майже три тисячі мешканців Наура від декількох днів до декількох місяців могли спокійно жити під землею, під своїми ж будинками: ходити до церкви, утримувати домашніх тварин і навіть карати порушників порядку, укладаючи їх у сидячу в’язницю.
Гарячу їжу готували, ніяк себе не видаючи. Шість «комунальних» кухонь були забезпечені витяжними каналами, які виводили частину диму в «законну» трубу на даху наземного будинку, а частина в лісову гущавину далеко від містечка.
Крім прикладів своєї кмітливості, жителі Наура залишили й інші цінності для сучасних вчених: наприклад, глиняну посудину з 200-річним зерном, древнім «родичем» пшениці, який годував людей в Середні століття.
Мус-Джо (Канада): холод і сухий закон
У канадському містечку Мус-Джо (перекладається як «лосина щелепа») жителів зігнав під землю клімат, який не балує на поверхні. А теплоізоляційні властивості гірських порід дозволяють цілий рік підтримувати постійну температуру, так що в комфорті підземелля можна врятуватися і від спеки, і від холоднечі.
Підземний дублер верхнього містечка з’явився в Мус-Джо на початку XX століття, і він справно виконував свою функцію захисту від холодів. Але в 1920 році, коли в сусідніх США був прийнятий «сухий закон», «антипод» перетворився на укриття для контрабандистів.
Кубер-Педі (Австралія): спека та опали
Кубер-Педі мовою австралійських аборигенів означає «Нора білої людини». Він знаходиться в одному з найбільш посушливих місць континенту. Вдень пекло, вночі холодно, раз у раз піщані бурі, зелені немає, опадів за рік менше, ніж у нас за місяць. Пустеля! Але спритні місцеві жителі здогадалися влаштувати собі «нори» – підземний притулок з цілорічною температурою близько 20 °C.
Заснований ще у 1915 році, Кубер-Педі існує і сьогодні, в ньому півтори тисячі мешканців. Вони пробурили собі артезіанську свердловину, а електроенергію виробляють за допомогою дизельних генераторів і сонячних батарей на поверхні. Навіть в гольф грають, тільки кульки у них з підсвічуванням. Некомфортний Клімат не єдина особливість Кубер-Педі. Це містечко – світова столиця опалів, тут знаходиться 30 світових запасів благородних люмінесціюючих порід. Так що більшість підземних городян зайнято в гірничопромисловій справі, а їх будинки-печери безпосередньо з’єднані з опаловими шахтами.
Величка (Польща): багато солі
Соляні копальні Велички недалеко від Кракова – об’єкт не житловий, але культурний і лікувальний. Три верхніх рівнів цієї багатовікової шахти (до 135 м вглиб) демонструють туристам, як розвивалися технології видобутку солі протягом 700 років. До XVI століття такі екскурсії були елітарним дозвіллям!
А ще там на глибині 125 м знаходиться лікарня.
Видобуток корисних копалин взагалі сприяє підземному житловому будівництву: вироблення туфів створило місто під Римом, «Підпарижжя» зародилося в каменоломнях, а Одеські катакомби з’явилися завдяки видобутку черепашника і понтійського вапняку.
У шахті Велички з XII до XIX століття соледобувачі на семи рівнях видовбали 2400 камер, з’єднаних коридорами загальною довжиною 245 км. Копальні перетворилися в багатоярусний комплекс з тисячею залів, млинами, складами та місцями відпочинку. На березі підземного озера Велички височить палац, прикрашений соляними скульптурами.
RESO (Канада): підземка завтрашнього дня
Монреальське місто RESO, або La Ville Souterraine, об’єднує 68 станцій метро з торговими центрами, автобусними станціями, офісами, готелями, ресторанами, банками, кінотеатрами, виставковими галереями та навіть університетським кампусом. Разом це майже 10 км² площі та 32 км сполучних тунелів.
Потрапити в RESO можна будь яким з 200 входів у всіх районах міста. Взимку багато монреальців проводять там більшу частину часу – зручно переміщатися по мегаполісу, не виходячи на морозну поверхню. Аналог RESO в Торонто, 29-кілометровий Торговий центр РАТН, навіть потрапив до Книги рекордів Гіннесса. Тунелі з’єднують його з офісами та парковками, і деякі люди прозорливо купують квартири у висотках, де ліфти опускаються до рівня РАТН.
Схожий торгово-культурно-офісний простір планує створити уряд Амстердама, щоб зберегти історичний центр міста; у Фінляндії щороку під землю йдуть підприємства, автомагістралі, басейни та навіть хокейні поля.
Побудувати підземне місто у півтора рази дорожче, ніж наземне, через складність зміцнювальних, гідроізолюючих і вентиляційних конструкцій, додаткових витрат на земляні роботи. Хоча відсутність покрівлі, вікон і фундаменту, навпаки, здешевлює будівництво.
Новітні технології приходять на допомогу архітекторам, будівельникам і проектувальникам. Зараз, за допомогою віртуальної реальності, можна не тільки ловити покемонів на вулиці в грі Pokémon Go, на танках громити віртуальних ворогів у World of tanks або відправитися в круїз на яхті в Макао 2050 з PokerStars VR, а й з легкістю побудувати віртуальні приміщення, прорахувати, які матеріали застосувати та як здешевити проектний кошторис.
Інженерні та технічні розробки останніх років дозволяють легко втілювати в життя такі проекти. Щороку на зміну старим бетонним сумішам приходять нові європейські та японські продукти з ультрадисперсними наночастинками в складі, що збільшують термін служби будівельних розчинів до 500 років. Розробляються та використовуються безусадочні суміші, надміцні сплави, арматура з вуглепластика, енергозберігаюче скло та «розумні» покриття. А сучасні бурильні машини довжиною до чотирьох футбольних полів (і діаметром прохідницького щита близько 10 м) дозволяють заглиблюватися під землю вже на 40 м в день! Найгостріші леза зрізають породу, автоматичні ковші переміщують ґрунт, механічні маніпулятори армують тунель сталевою сіткою, спеціальний робот на місці цементує стінки, а гідравлічні ноги без зупинок переміщують машину вперед.
Підземні міста перестають бути вигадкою письменників-фантастів. Можливо, що дуже скоро ми перестанемо дивуватися роботам, які живуть на поверхні землі та людям, що живуть під землею. Хто знає?
