Якою є ваша асоціація при слові «забігайлівка»? Напевне у більшості – не дуже чисте приміщення, з високими столиками, де збираються не надто заможні люди, аби в теплій компанії випити «по п’ятдесять» та голосно потеревенити про життя із друзями.
Звісно, неодмінний атрибут – дебела кельнерка, яка наливає їм, періодично наводячи порядок з надто захмелілими відвідувачами та прибиральниця яка брудною ганчіркою витирає розхлюпану горілку та крихти від канапок. Картина, звісно, некрасива, однак надто проста – «забігайлівки» бувають різними, і в деяких з них збирається навіть дуже цікава та пристойна публіка.
Елітні забігайлівки площі Ринок
А якщо просто – забігти на кілька хвилин, випити доброї кави, перекинутись кількома словами із знайомими, яких там зустрів – і побігти далі у своїх справах.
Кілька таких «забігайлівок» колись було на площі Ринок та навколо неї. Одна з них мала навіть кумедну неофіційну назву «Один столик». Там і справді був лише один столик, де можна було присісти, втім більшість пили там каву навстоячки. Попри це заклад користувався популярністю серед інтелігентної публіки, тим більше що площа Ринок є популярним місцем зустрічей людей середнього достатку. Потім це приміщення приглянулось одному із банків і тепер там замість кави рахують гроші. Ще одна «забігайлівка» донедавна знаходилась на тій же площі Ринок, називалась «Діана». Тепер там – сувенірний магазинчик. Не так далеко від неї на Сербській була ще одна колись популярна «крапка», яка відповідно називалась «Сербія», вже точно не пригадую, чи то була офіційна назва, чи народна. Заклад цілком інтелігентний та пристойний, з доволі конкурентними цінами. Можливо їй не пощастило з приміщенням, можливо щось інше, але тепер там – музей магнітів. Втім він тільки називається музеєм, насправді – звичайний сувенірний магазинчик, яких на Сербській є доволі багато.
Дивіться також цікаве відео на нашому каналі: Цвітіння сакур та весна в Ужгороді
Квітка – культова львівська забігайлівка
Можливо там не було достатньо клієнтів, але цього аж ніяк не скажеш про «Квітку». Про цю «крапку» взагалі можна говорити безконечно, досить згадати, що це єдина «забігайлівка» яка згадувалась у всіх опитуваннях найпопулярніших львівських кафе. Практично ідеальне розташування – в акурат навпроти входу в львівський магістрат робило її найпопулярнішим закладом серед журналістів, чиновників, депутатів, художників та розмаїтої творчої публіки, яка постійно «тусується» на Ринковій площі. У «Квітці» можна було безпомилково визначити час перерви у сесійних засіданнях Львівського магістрату – у мініатюрному приміщенні якимось дивом вміщалась ледь не половина міських райців. Дехто із них обов’язково заходив сюди ще до початку засідання, так би мовити набратись натхнення. Мабуть головним недоліком «Квітки» було те, що там було нереально провести «секретну розмову» — майже гарантовано за сусіднім столиком стояв хтось із знайомих.
«Квітка» була еталоном «інтелігентної забігайлівки» – добра кава в джезві, кілька сортів коньяку з неодмінним «Закарпатським» та «Старим Кахеті», шоколадка і простенька канапка, чистий зал і дуже постійна і добре між собою знайома клієнтура. Але напевне цьому формату у нашому місті не пощастило. Зараз на місці «Квітки» відкрився черговий сувенірний магазин, нові власники навіть зберегли стару вивіску, однак з популярністю колишньої «Квітки» він вже не може змагатись.
Олександр Сирцов
