Значна частина найпопулярніших у наш час львівських парків були закладені ще в часи Австрії. Це при тому, що тоді взагалі не було автомобілів та трамваїв, ну а вулицями міста їздили лише кінні екіпажі – міська влада дбала про затишок городян, ну а плодами її діяльності тепер користуємось ми.
Саме в ті часи сягає історія не лише Парку імені Івана Франка, а й Личаківського, що розкинувся на східній околиці міста. Щоправда, він трохи молодший – його 1894 року спроектував Арнольд Рерінг. Зауважу, що він так само створив проекти сучасного проспекту Шевченка та найпопулярнішого у Львові Стрийського парку.
. . . . . .
Парк на східній околиці Львова
Ще одна характерна особливість львівських парків – їхній горбистий рельєф. Личаківський парк розташований на схилі Личаківського пагорба з численними ярами. І хоча садівник їх засипав, однак сліди можна і зараз помітити, гуляючи парком. Він охоплює більшу площу, ніж Парк імені Івана Франка – 12 гектарів. Тут багато сосен, що дарують неповторний аромат хвої. Однак ця місцина, хоч і вабить краєвидом, на жаль, не така чепурна, як та, що неподалік Франкового вишу. Подекуди тут можна побачити поламані лавки, а біля них розсипане дрібне сміття – одноразові стаканчики, папір. А ще тут немає, або майже немає парочок, які пристрасно цілуються на лавочках. Втім це можна пояснити, напевне, тим, що неподалік — студентські гуртожитки університету, де юнь і віддається втіхам кохання. Якщо у Парку ім. І. Франка великий і добротний дитячий майданчик, який побудували спонсори, що нагадують про себе рекламою, тут він значно скромніший, явно за кошти міського бюджету, однак цілком справний, щоправда, дітей тут так само помітно менше.
Саме у цьому парку знаходиться пам’ятник національному героєві Польщі Войцеху Бартошу Гловацькому. Цю величну постать у камені спроектував архітектор Вінцентій Кузневич. Зазвичай пам’ятникипостають на центральних площах, до них сходяться одразу кілька вулиць, натомість пам’ятник Гловацькомуніби ховається серед зелені Личаківського парку, звідки дивиться на вулицю Личаківську. Тож якщо їхати трамваєм вгору по цій вулиці, його можна і не помітити.
Знайти панораму Львова
В інтернеті пишуть, що з парку відкривається чудовий краєвид на Львів. Можу посперечатись. Хіба що зимою, якщо вдасться знайти місцину, яку не замело снігом. Зрештою, ви сюди приходите дихати свіжим повітрям, а от щоб подивитись на Львів у незвичному ракурсі, треба вийти з парку та зупинитися на протилежному боці вулиці Личаківської, біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці (колишнього костелу Матері Божої Остробрамської). Особливо, коли вам вдасться піднятись на 60-метрову дзвіницю-кампанілу собору. Власне, підйом не складний, можливо, навіть простіший, аніж на вежу ратуші, але для цього треба отримати дозвіл настоятеля храму. Втім краєвид, який вам звідти відкриється, того вартий.
. . . . . . .
Спокій, політика та спорт
Як і всі парки, Личаківський є надзвичайно спокійним, дуже важко повірити, що саме тут 9 травня 2011 року відбулась одна з найвідоміших сутичок між прихильниками та противниками відзначення цього свята у Львові. Поблизу парку — військовий меморіал «Пагорб Слави». Зауважимо, що російський військовий меморіал тут засновано одразу після Першої світової війни, однак від старого меморіалу там залишився один монумент, натомість решта – це поховання радянських вояків, що загинули в боях за Львів 1944 року, а також бійців НКВД, які загинули 1945 року в сутичках із загонами УПА.
Якщо пройти цей парк згори до партерної частини, то потрапляєш до задвірків стадіону «Скіф», який належить Львівському університету фізичної культури. Це найстаріший стадіон у місті. Його спорудили ще 1897 року. Звісно, з того часу неодноразово перебудовували, востаннє капітально реконструювали до Євро-2012, тож від історичного стадіону, де виступала львівська «Лехія», майже нічого не залишилось. Повз стадіон пролягла невелика та затишна вулиця Цетнерівка, яка сполучає Личаківський парк із однойменним цвинтарем.
Втім цікавою є і верхня околиця парку – навпроти парку, на вулиці Пасічній знаходиться дільниця Ялівець. Там зберігся автентичний дерев’яний будиночок, який у Львові, мабуть, уже немає.
