Музей підков при Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького має в експозиції 246 підків. Ще сто знаходяться у сховищі. Найстарішим підковам в музеї понад 300 років.
Кожна підкова оригінальна. Так, як немає двох однакових ніг у людей, так і немає однакових копит.
Кування підків у свій час було справою непростою. Фахівці вчилися чотири роки і мусили добре знати анатомію ноги коня.
Підкови, які зберігаються у музеї, потрапили сюди ще в ті часи, коли Академія ветеринарної медицини була школою. Кожен випускник тієї школи повинен був вміти сам виготовити підкову та підкувати коня. Екзаменаційна комісія у складі строгих викладачів приймала іспити. Якщо випускник не зміг виготовити підкову та підкувати коня, то мусів вчитися ще кілька місяців і мав право спробувати скласти ще раз. Якщо і вдруге отримав «двійку» з цього іспиту, то знов мусив вчитися та складав втретє. Більше спроб йому не надавали.
Знайти золоту підкову – то до щастя
Старі римляни помітили, що кінські копита потребують захисту. Олександр Македонський йшов до Індії. Але не дійшов, мусив повернутися і дорогою втратив дві третіх кінноти. А кіннота його налічувала 44 тисячі коней. Давні римляни захищали копита коней своєрідними шкіряними черевиками. Для цього брали шкіру буйвола, яку вимочували у старому вині Такий черевик міг прослужити до двох тижнів.
Кінь Олександра Македонського Буцифал носив саме таке шкіряне взуття.
В певні часи серед римських патриціїв виникла мода прикрашати конячі черевики золотом чи сріблом. Отож, до взуття коня прив’язували підкови з дорогоцінного металу. Вага такої прикраси становила 600-700 грам. І губилися вони дуже часто. Кажуть, що саме в ті часи з’явилося твердження, що знайти підкову – то до щастя. І правда, знайти шмат золота чи срібла вагою в 600-700 грам – то таки до щастя.
З часом така мода на золоті та срібні підкови поверталася. Так, воєвода краківський Ян Ополінський мав 200 коней, серед яких було 40 арабських скакунів. З них 23 носили срібні підкови, а 17 – золоті. На цих конях почет їздив в гості до інших держав.
Данило Галицький їздив на звичайному коневі
Звісно, ми зараз не можемо знати на якому точно коні їздив Данило Галицький. Але автори монументу Данилові у Львові у свій час приходили до музею підков та до професора Антона Гамоти консультуватися. Оглянули всі підкови і обрали кілька взірців, які б пасували коневі короля.
На жаль, в Музеї немає підков часів княжої доби. Як і немає ніде опису породи коня, на якому їздив король. Але фахівці вважають, що князь мав гарного коня, але не породистого. Данило віддавав перевагу витривалому коневі.
Коні середньовічних лицарів
Коні, які возили лицарів у металевих латах, повинні були бути сильними та витривалими. Адже одягнутий в лати лицар важив від ста кілограм і більше. Крім того на коня натягали шкіряні катафракти, а на них начіпляли металевий захист. А ось лицар мусів сам вміти викувати підкови, обрізати копито та підкувати коня.
Трамвайні коники
До 1908 року трамваї у Львові тягали коні. Усього тварин було 132-142. А лікувати їх приводили до ветеринарної академії. Їхніми копитами та підковами опікувалися професори Володимир Кульчицький та Павло Кретович, а також батько та син Щудловські, Вінсент та Казимир.
Трамвай з головного залізничного вокзалу спускався вниз по Городоцькій та розвертався коло Бернардинського пляцу (коло Галицького базару). Під гору, коло цирку долучали ще одну пару коней. Тому що витягти трамвай було важко. Взимку коні могли ковзатися. Тому на зиму їм вдягали підкови з гострими шипами.
Правила носіння підкови
Кінь носить підкову не більше 50-60 днів. Після чого її обов’язково треба зняти і зробити своєрідний манікюр копита – обрізати ріг, як люди обрізають собі нігті. Якщо цього не зробити, то ноги коника захворіють. Він не зможе ходити, буде лежати і врешті загине.
Для лікування копит також існують різноманітні ортопедичні підкови. Ну точно, як є ортопедичне взуття для людей.
У Музеї є підкова для коней, які багато і часто ходили по горах. Така підкова цілком охороняє копито коня від гострого та сипучого каміння.
Найбільший кінь у світі – англійської породи Шайри. Такий кінь важить 1560 кілограм. Пара таких коней може тягнути вантаж у 7-8 тон. Відповідно і підкови вони носять велетенського розміру.
Щоби коник не дуже травмував суглоби, фахівці вигадали підкови з гумою, аби була гарна амортизація.
Щоби коні не дуже шуміли на бруківці, коли під’їжджають до палацу, то їх підковували безшумними підковами. У ці підкови вставляли просмолений шнур. Цей шнур витримував два тижні. У Львові були спеціальні квартали, де дозволяли під’їжджати тільки на таких конях.
Спортивних коней, які брали участь у бігах, підковували легенькими тоненькими підковами. При цьому підкова мусить мати певні шипи, аби чіплятися до землі і не ковзатися.
Всі ці підкови можна оглянути у Музеї підков при Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. Гжицького за адресою Львів, вулиця Костя Левицького, 61.
Вхід – вільний. Але за попереднім записом.
Зголошуватися треба за телефоном +38 (067) 800-07-05
