Українці знають про місто Берегово в Закарпатській області. Знають про термальні басейни, приїжджають туди лікуватися та відпочивати. І нарікають, що там мало українців та української мови.
Відкрию таємницю: Берегово завжди було українським і там мешкають українці. І зараз мешкають, і тисяча років тому мешкали. Українців сюди ні звідки не завозили. Ми тут самі завелись.
Про те, що сотні років тому тут мешкали українці, свідчить і давня українська церква. Хочете її побачити, то як вийдете з великого басейну, зверніть на вуличку ліворуч. Зараз вона називається- вулиця Тараса Шевченка. Але ще сто років тому, у 1919 носила назву – Руська. На кам’яній церкві, яка побудована у 1825 році (до того тут була дерев’яна) є табличка. В якій перелічені всі греко-католицькі священники, які правили тут. Перелік імен починається з 1726 року. Але це тільки тому, що саме до цього року вдалося віднайти письмові згадки.
Якщо пройти далі від церкви в бік центру, то зустрінемо школу з українською мовою викладання. Таких шкіл у Берегові є дві. Так, тут навчаються українці. Ця споруда у свій час будувалася не для потреб освіти. Її у 1904 році спорудили для фінансово-митного управління Березького комітату.
Коло школи встановлено пам’ятник Тарасові Шевченкові.
Натомість середньоосвітню школу №1 відразу будували саме як школу. Точніше, як – гімназію. На згадку про це всередині є пам’ятна табличка, яка сповіщає, що гімназію збудували 1901 році. І відтоді вона не змінювала свого призначення. Тут навчалися діти. З середини 20 століття і досі – українською мовою.
Тому нарікати на те, що в Берегові немає українців – не варто.
Але якщо ми вже знаходимося в цьому, дивному для багатьох містечку, то пораджу ще кілька цікавинок.
Неподалік школи №5 знаходиться римо-католицька церква. Її добре видно, треба тільки дорогу перейти. Тут відправи відбуваються вже угорською мовою. Як і у протестантській, яка є в центрі міста. Зовні церкви відрізняються ще й тим, що на римо-католицькій є хрест, на протестантській – прапорець. Також на таких церквах ще може бути півник.
А римо-католицька церква має унікальний годинник – сонячний. Він досі працює і показує точний час. У обох церквах є діючі органи. Їх використовують під час відправ. А останнім часом і для концертів.
Також в Берегові є синагога. Раніше їх було дві. Велика займала чільне місце у самому центрі міста. Але з приходом радянської влади дуже багатьох євреїв знищили. А синагогу переробили на будинок культури. Згадка про неї залишилася тільки в пам’яті мешканців та у ритуальному домі для миття. Так, оцей будинок, де зараз знаходиться банк, тривалий час використовувався за призначенням. Тут були міські лазні. Тільки приходили туди митися не тільки євреї, але всі, хто бажав.
Не знищеною залишилася мала синагога. Увесь радянський час вона ховалася за кам’яним муром. І тільки під час Незалежної України мур розвалили. І тепер кожен може прийти і подивитися якою є вона всередині.
А ось цей будинок на фото внизу – це не святиня. Скоріше – навпаки. Тут його називають Мийгеш-газ, що в перекладі з угорської – вулик. За переказами місцевих мешканців, його збудував власник на прізвище Мийгеш. Може і так. Але свою назву будинок отримав через те, що тут у свій час розміщався бордель. Ага, тут мешкали та працювали оті «бджілки», які дарували медову насолоду чоловікам. Цікаво, що з приходом радянських військ всі працьовиті дівчатка з цього будинку повиходили заміж. Саме так, за солдатів. Але це вже не тема сьогоднішньої розповіді.
