31 липня 1610 року, 409 років тому, в день пам’яті святого Ігнатія Лойоли було освячено місце та наріжний камінь під будівництво храму, який ми зараз називаємо Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла, а тоді – костелу оо. Єзуїтів. Будівництво храму тривало двадцять років – з 1610 року до 1630.
Він будувався не на порожньому місці. Тут вже була готична церква, яку забрала велика пожежа у Львові 3 червня 1527 року. Нову, дерев’яну, церкву вдалося збудувати вже тільки у 1590 році. Власне, її ставили як тимчасову. Можна сказати, отці єзуїти забили місце.
На жаль, історія не зберегла імені першого архітектора та будівельника храму, який заклав підвалини та розпочав будівництво. Але щоби храм розпочали будувати, добродійними переказали 17 тисяч злотих. Будівлю поставили обличчям до вулиці та спиною до річки Полтви.
У 1618 році орден єзуїтів запросив італійського архітектора Джакомо Бріано. Він не розробляв нового проекту, а опираючись на вже зроблене, дещо змінив.
Але і після офіційного завершення будівництва та коли в храмі розпочалися богослужіння, до споруди все одно щось добудовували. Так, у 1702 році тут добудували чотиригранну вежу, яка стала найвищою у місті. Але у 1830 її розібрали, побоюючись, що і вона завалиться, як завалилася перед тим, 14 липня, 1826 року вежа львівської ратуші.
З часом храм перетворився на гарнізонний храм. Тут служили отці-капелани спочатку австрійської, а потім – польської армій.
Як і годиться такому храмові, тут був орган. За архівними свідченнями, вперше він зазвучав у 1644 році. Орган мав 22 регістри та особливе, бадьоре звучання. Завдяки певним трубам він звучав наче військовий оркестр. Зрештою. Його функцією було прославляти військо та збадьорювати військових. На жаль, після 1946 року, коли храм зачинили для прихожан, орган не використовувався. І зараз ніхто не знає хто ж саме спричинився до вандалізму інструмента. Більшість мідних труб втрачено, пульт – понищено. Залишилися тільки дерев’яні орнаментальні та скульптурні оздоблення.
Під час радянської влади храм використовували як книгосховище наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. У 2010 році Львівська міська рада передала споруду Греко-католицькій церкві. Храмом заопікувался отці-капелани. З храму вивезли понад 2,5 мільйона книг.
Зараз Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла є місцем, де зібрані атрефакти цієї російсько-української війни; тут виставлені бойові прапори військових підрозділів, а також – фото усіх бійців Львівської області. Які загинули на війні на Сході України з 2014 року і досі.
