Львівська Ощадливість – молодша сестра американської Свободи?

17 червня 1885 року до Нью-Йорку прибула статуя Свободи (Свобода, що осяює світ).

А буквально через п’ять років на вершечку будівлі колишньої Центральної монопольної ощадної каси серед скульптурної композиції присіла така ж сама жіноча фігура, як і американська Свобода – у вінку та з факелом в руках. Проте називається вона – Ощадність.

Досі дослідники сперечаються хто був першим у майстерні скульптора – Свобода чи Ощадність.

Згідно з архівними документами, скульптурну композицію Ощадності створив львівський скульптор з італійськими коренями Леонард Марконі. Але є думка, що її вигадав автор Свободи - Фредерік-Огюст Бартольді. Подейкують, що Марконі був знайомий з Бартольді. Понад те, вони могли належати до однієї масонської ложі. То ж, ймовірно, Марконі відвідував майстерню Бартольді, де й побачив цю ідею.

Водночас історики стверджують, що скульптурні композиції, в центрі яких знаходиться жінка у вінку, дуже популярні для того часу. Так, над входом до головного корпусу Львівського національного університету імені Івана Франка є Галичина у короні з шипами. Тому знайти першого скульптора, в голові б якого зародилася така ідея, неможливо.

Львівська Ощадність вважається символом грошей та банківського успіху. Сім променів її «корони» вказують на сім кінців світу і означають свободу у фінансах та політиці Коло неї двох боків знаходяться два чоловіки, чомусь безіменні. Один з них символізує сільське господарство, інший – промисловість. І всі троє вони означають прибуток.

Якби ця скульптурна композиція була встановлена нижче, де б до неї могли досягти люди, то, мабуть, львів’яни і туристи скористалися можливість потерти факел та корону Ощадливості. І тоді б з’явилися легенди-перекази про цьотку Зосю або вуйка Зеника, які так вчинили і відразу розбагатіли. Отримали би спадок з Америки чи виграли б у лотерею.

Дивно, що міська рада Львова ще не встановила ніде міні-копію Ощадливості. Хай би собі охочі полірували її у своє вдоволення.