Маріанна Попович

Львів’яни люблять футбол. Львів’яни дуже-дуже люблять футбол. У футбол львів’яни починають грати як тільки навчаться ходити і бігати. У кожному дворі, у кожній школі є своя команда. Але колись так не було.

Львів’яни завжди любили смачно поїсти та гарно пригостити гостей. Що їли колись львів’яни, які страви були традиційними, а яких і близько не було на столах?

Футбол на теренах Галичини – дуже молода гра. Їй всього лише років зо 150. Звісно, львів’яни знали про такий винахід як м’яч. Але використовували його для гри в кеглі. Копати м’яч ногами і так, аби за ним бігало багато хлопів, їм тоді до голови не приходило.

Мало хто знає, що у підвалах Львівської картинної галереї майже 23 роки пролежала єгипетська мумія. А сховав її там колишній директор Борис Возницький.

11 березня 1302 року, якщо вірити Вільяму Шекспірові та дослідникам його творчості, у францисканському монастирі неподалік італійського містечка Верона, взяли шлюб Ромео та Джульєтта.

Годинник-клумба, чиї стрілки опинилися аж у Мукачеві. Годинник з пивом. Годинник кохання.
У кожного з нас є свій власний годинник. Але на вулиці час ми звіряємо з цими годинниками.

Доктора Мазоха за життя у Львові дуже поважали. Але зараз мало хто знає де знаходиться його могила. Та й працівники кладовища кажуть, що коло могили може вчепити блуд і тоді людина блукатиме кладовищем і не зможе знайти вихід.

31 липня 1610 року, 409 років тому, в день пам’яті святого Ігнатія Лойоли було освячено місце та наріжний камінь під будівництво храму, який ми зараз називаємо Гарнізонним храмом святих апостолів Петра і Павла, а тоді – костелу оо. Єзуїтів. Будівництво храму тривало двадцять років – з 1610 року до 1630.

Музика супроводжує людину від її народження, коли мама над колискою мугкоче колискові, аж до смерті, коли над могилою співають поминальні пісні.