В часи, коли в Парижі будувався Нотр-Дам, у Львові народжувалися три готичні храми. На жаль, до наших днів зберігся тільки один.
Основний розквіт готики припадає на XII-XIII століття. В той час розпочалося будівництво латинський катедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії . Він будувався дуже довго, майже 600 років.
– Для готичних соборів характерна каркасна система. На відміну від інших стилів, де несучими елементами були стіни, тут ми бачимо всередині і інтер’єрі колони. Колони та арочні склепіння є основними несучими елементами готичних споруд. Готика – це предвісник сучасної каркасної залізобетонної архітектури, – пояснює викладач історії архітектури Львівської Академії Мистецтв Габор Сарваш.
Латинський катедральний собор відрізняється від інших культових споруд Львова видовженими гострими формами та гострим дахом. Вікна та двері зроблені у формі стрільчатих арок. А крім того вікна заповнені вітражними конструкціями. Готичні базиліки відрізняються від інших храмів наявністю трьох-пяти навами. Центральна нава (поздовжня або поперечна частина простору монументальної споруди, що розташована між рядами колон, стовпів та арок або між зовнішньою стіною та поздовжньою колонадою або аркадою) завжди набагато вища, ніж бокові. Але всі вони мають одну спільну конструктивну систему – це несучі колони, на яку опираються стрільчасті арки. Простір між арками заповнюється кам’яними цегляними склепіннями. А ось дах раніше над цими склепіннями робили дерев’яним. І дуже часто під час пожежі дах згорав, а споруда залишалася. Тому що склепіння робили з негорючого матеріалу. Навіть якщо склепіння завалювалося, то арки залишалися неушкодженими. І потім залишалося відносити тільки склепіння та дах.
Також готичні храми мають величезні вітражні вікна. Якщо на початках християнства люди йшли до храму аби усамітнитися і, щоби їм ніщо не заважало, робили вікна маленькими як бійниці, то з часом віряни впускали в храм все більше життя та світла. В результаті готичні храми отримали такі ажурні конструкції, що там стіни практично відсутні. При цьому ці ажурні конструкції зроблені з каменю, стоять кілька сот років і готові стояти довічно.
Будували ці храми цілі будівельні цехи, де майстри передавали свої знання одне одному. Щоправда, готичні собори будувалися протягом кількох століть. І жоден архітектор, який закладав перший камінь, ніколи не бачив своє творіння реалізованим. Добудовували храми двадцяти або тридцяте покоління архітекторів. В процесі будівництва часто щось змінювалося. Але не дуже радикально.
Багато майбутніх конструкцій храмів архітектори тримали в головах. А щоби будівельники знали, як і що будувати, то архітектори виготовляли макети з кераміки. Будівельник все детально вимірювали, запам’ятовували і піднімалися догори, до своїх робіт. Траплялося, що будівельники жили на стінах храму тижнями. Адже спускатися і підніматися займало час. Тому їм туди подавали їжу, воду та будівельні матеріали. Підняти будівельна матеріали на таку висоту було складно. Тому готичні храми складаються з дуже малих елементів.
Всі знають про страшних горгуль з Нотр-Дама. А ось чому їх нема у Львові? Та тому, що горгулі характерні тільки для французької готики. В інших країнах їх нема.
На місці нинішнього Гарнізонного храму Петра і Павла також колись стояв готичний храм. Як і на місці Домініканського собору. Але вони, на жаль, не збереглися.
А ось храм Ольги та Єлизавети, шо на Привокзальній у Львові – це вже неоготика або псевдоготика. На початку 20 століття архітектори шукали новий стиль і не знаходили. І поверталися до вже знайомих стилів. Так, оперний театр у Львові збудували у стилі неоренесансу. Хоча в той час в США вже будували хмарочоси.
Отож, професор Львівського політехнічного інституту Теодор-Мар’ян Тальовський використав всі свої знання з готичної архітектури і спорудив храм Ольги та Єлизавети. На щастя, цей храм будувався дуже швидко, буквально за кілька років.
