Цей фотограф знімає все, не в сенсі – поспіль, а фахово. Йому замовляють фотографії моделей, політиків, діячів культури. Він фотографує міські будівлі всередині і ззовні, знає, як зазнимкувати вітраж, заінтригувати інтер’єром, схопити характер фасаду. До Іллі Лєвіна звертаються львівські музеї, колекціонери, і він фотографує зброю, меблі, картини, малюнки, офорти, дерев’яну і мармурову скульптуру. Його фотографії друкують в європейських і американських каталогах виставок.
Крім професійних замовлень, є речі, які Ілля Лєвін знімає для себе. Звичайно, і для інших також, але вже для вузького кола. Можливо, наразі для вузького. Його фотографії фіксують наше життя, або, точніше, видимість життя, те зовнішнє – тіла, одяг, приміщення, – в якому проживають свої біографії невидимі ні оком, ні фотоапаратом людські «я». У роботах Лєвіна їхня присутність завжди відчутна. Більше того, все видиме, відібране в об’єктив, є вираженням цих «я». Серед фотографій є максимально лаконічні – тільки нейтральний фон і фігури, чиї пози та жести набувають символічного, знакового змісту. Його герої можуть бути «занурені» в інтер’єр, але там все одно немає нічого зайвого, будь-яка деталь виправдана. Інтер’єр завжди дуже важливий, він – своєрідне паспарту приватного людського життя, що дозволяє не тільки реконструювати минуле, уявити сучасне, але іноді й передбачити майбутнє.
