Традиції вишитих сорочок Львівщини

В наші дні вбрати вишиванку на роботу чи до школи, з діловим костюмом чи зі спідницею-олівцем – не означає порушити якийсь дрес-код. Це означає тільки що у особи, яка так вбрана, сьогодні особливо гарний настрій або ж свято.

У третій четвер травня всі українці світу одягнуть свої вишиванки з нагоди Дня вишиванки. Це – неофіційне свято. Його собі придумали самі українці. І закликають цього дня вбрати свою найгарнішу вишиванку та прийти в ній на роботу.

Іван Франко та вишиванка

Та найпершим модником, хто вбрав вишиту сорочку з діловим костюмом був Іван Франко.

Вишиванок у Франка було дуже багато. Ці сорочки йому дарували його друзі. То ж колекція налічувала як сорочки з усієї України. Двох однакових – не було. Та й не могло бути. Тому що в природі не існувало двох однакових вишиванок. Майстрині, які їх вишивали, ніколи не повторювались.

А Іван Франко носив вишиванку як в будень, та і в свято. Звісно, до свята мав особливо вишукані. Одягав їх під європейський костюм-трійку.

Традицію носити вишиванку письменник виніс з рідного дому, де всі члени родини шанували вишиття.

У Музеї Івана Франка у Львові зараз зберігаються кілька вишитих сорочок, які належали Іванові Франку. Одна з них – полтавська мережана, вишита білим по білому.

Як відрізнити українця-східняка від українця-західняка

Незважаючи на чисельність та багатство українських вишитих сорочок, вони і різняться між собою, і мають спільні риси. Знаючи ці маркери, можна дізнатися з якого краю України ця сорочка чи українець, який її носить.

Так, вишиванки Волинської області мають чіткі геометричні візерунки. Хоча на півдні області надають перевагу рослинним мотивам.

На Закарпатті люблять барвисті кольори. Хоча й не цураються чорно-червоних тонів. Більше вишивали так звані кривулі, що нагадували гористу місцевість та заводи рік.

На Житомирщині у вишиванках застосовували шов занизування. А найпоширеніші мотиви – розетки, ламані лінії, восьмикутні зірки та ромби.

Чернівецька вишиванка характеризується вишитими рукавами з косими смугами. Тут застосовується техніка гладі, дрібного хрестика та крученого шва. Для оздоблення брали бісер, срібні та золоті нитки, вовну, шовк та блискітки.

На Київщині вишивали білі, червоні або чорні рослини, грона винограду, хмелю та інші візерунки.

Одеські сорочки мають пухлики з білої бавовняної тканини. Пухлик – це збирана тканина на рукаві трохи нижче плеча. Саме пухлик додає рукавам пишності та об’єму.

Вишиванки донецького регіону мають, поряд з вишивкою і мережки. Такі мережки у нас називають «ляхівкою».

Вишиванки Тернопільської області вирізняються рельєфним візерунком. Їх вишивають бавовняними нитками згущеними стібками. Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. За легендою, колись давно на місто напали татари і вбили всіх чоловіків з цього міста, від немовляти до столітнього. Тоді жінки постановили, що всіх наступні сім поколінь будуть використовувати у своїх вишиванках тільки чорні кольори. Відтоді борщагівські сорочки є густо вишитими саме чорними нитками.

Були окремі вишиванки на весілля для молодих, сорочки, які вбирали до церкви і в яких клали в труну. Звісно, весільні сорочки передавалися від матері до доньки і особливо шанувалися в родині. Візерунки на них були червоного кольору і віщували щастя, добробут та багато діточок.

Сокаль - то вам не Яворів!

У Львівській області поєднують одразу кілька візерунків. На білому полотні вишивають геометричні орнаменти. А щоби елементи виділялися і здавалися об’ємними, то залишають багато повітря з чистого полотна.

Цікаво, що навіть у кожному з регіонів Львівської області є своя вишиванка.

Сокальська вишиванка – легка та контрастна. Традиційна для цього району вишивка виконана чорними нитками. Рідше на Сокальщині трапляється червона та жовта вишивка чи їх поєднання.

Від сорочок інших районів Сокальська вирізняється незакритим білим простором між елементами малюнка. Акуратні чорні візерунки створюють враження легкого мережива. Виконують їх поверхневим шиттям — хрестиком, стебнівкою.

На Сокальщині в кінці XIX століття для вишивання часто використовували геометричний орнамент. На початку XX століття на сорочках все частіше вишивають рослинні візерунки з мотивами руж, тюльпанів, барвінку. Вони компонуються у вигляді смуг, галузок з квітами, букетів або віночків з квітів та листків.

Багаті та вишукані візерунки вишивали на рукавах, манжетах та комірах (на тих частинах сорочки, які було видно з-під верхнього одягу).

Місто Сокаль у давнину належало до Белзького князівства. Одначе татарські набіги й релігійні міжусобиці перешкодили розвиткові там ремесел. Так, легенда про Сокальську сорочку свідчить про нещастя, яке спіткало людей в 1519 р. Монголо-татари спалили місто Сокаль, загинули чоловіки, сини. Жінки в тяжкому смутку почали вишивати сорочки чорними нитками.

Існує інша легенда: в часи, коли на наші села здійснювали численні набіги монголо-татарські орди, які винищували населення, забирали дітей, молодь, чоловіків у неволю, саме Сокальщиною пролягав «Чорний шлях», яким невільників відправляли у рабство. Місцевість часто потерпала і заліковувала рани від таких набігів. І ось жінки, оплакуючи своїх рідних і близьких, на знак трауру, вирішили до дев’ятого покоління вишивати одяг лише чорними кольорами. Згодом стали вкраплювати незначну кількість червоного й жовтого кольорів. Життя покращилось, минуле з часам перетворилось в легенду, але традиція вишивати сорочки чорними нитками дожила до наших днів. Сокальську сорочку впізнають всюди, як в Україні, так і далеко за межами краю.

Додавати сюди інші кольори почали доволі пізно. Лише у міжвоєнний період у сокальській сорочці з’явилися вкраплення жовтого, червоного і зеленого. Вік одягу цього регіону певною мірою можна визначати за кольоровою гамою. Чим старіший стрій, тим менше відтінків у ньому представлено.

Яворівська вишивка є більш яскравою. Для цього району характерними кольорами є: зелений, червоний, жовтий та помаранчевий. Зрідка тут використовують чорний. Вражали вбрання Яворівщини й красою своїх кроїв.

Упродовж історії тут склалися свої методи гаптування (вишивка гладдю, що на Львівщині має назву гапт), які набули широкої популярності. Наприкінці XIX століття яворівський гапт називали «славною яворівкою». Узори складалися з дрібних мотивів, таких як «сосонки», «купочки», «деревця», «клинці», «кривульки», а вишивали їх хрестиком, «стебнівкою».

Вишивка Городоцького району вражає своїми контрастами. Для Городоцького району типові орнаменти, складені з багатопроменевої розетки та її фрагментів. Вишивають червоним, додаючи синього, рідше чорного кольору, так званим городоцьким швом. Городоцький шов «півмісяці» поширений у вишивці Городоцького району Львівщини. За композицією ці вишивки являють собою чергування круглих розеток — «місяців» або «півмісяців» з ламаної стрічки. «Півмісяці» вишиваються переважно червоним кольором у техніці гладі. Стібки гладі кладуться щільно, один до одного, початок стібка сусіднього сектора збігається з кінцем стінки попереднього.